Фольклорний архів КУФ збагатився матеріалами фольклористичної експедиції “Опілля – 2021”

Лабораторія фольклористичних досліджень завершила архівне опрацювання матеріалів фольклористичної експедиції “Опілля – 2021” Кафедри української фольклористики імені академіка Філярета Колесси (матеріали опрацював доц. Андрій Вовчак).

Експедиція “Опілля – 2021” тривала упродовж 2–5 липня 2021 року у двох опільських селах: Стратин та Добринів Рогатинського району Івано-Франківської області. Експедицію організувала й провела викладач Кафедри української фольклористики, етномузиколог Ірина Федун. В експедиції взяли участь доцент Кафедри, фольклорист Андрій Вовчак, студенти-фольклористи Дарина Гулівата і Віктор Гук та волонтери Людмила Зборовська (акторка, музикант) і Марія Устенко. За чотири експедиційні дні збирачам вдалося досить детально дослідити співочу й інструментальну музичну традицію села Стратин (тут було проведено 10 збирацьких сеансів) та ознайомитися з фольклором сусіднього села Добринів (один збирацький сеанс).

Окремо хочу наголосити на такому важливому моменті, що проведення цієї експедиції ініціювали та підтримали саме місцеві жителі. Головним ініціатором та спонсором був Ярослав Галай (Yaroslav Galay), роботу збирачів підтримували староста села Стратин Уляна Новосельська (Ulyana Novoselska), Ігор Чиж (Igor Chizh), Роман Галай, Ірина Табінська та інші мешканці сіл Стратин та Добринів.

Збирацький доробок експедиції, незважаючи на її коротку тривалість, доволі поважний і містить звукові фіксації (19 годин), відеозаписи (17 годин) та фотофіксації (1 122 фотографій) – загалом 1209 документів (файлів) загальним обсягом 85 ГБ інформації.

На сьогоднішній день матеріали експедиції уже повністю упорядковано (подано необхідну «паспортну» інформацію про місце, час та умови запису, про респондентів і середовище) й розміщено у Фольклорному архіві Кафедри української фольклористики (фонд EK, серія EK_08IF20210702). Зусиллями студентів-фольклористів більшу частину записів уже транскрибовано. Наступного семестру буде проведено каталогізацію матеріалу і він стане доступним для користувачів Фольклорного архіву КУФ.

Детальніше про перебіг експедиції “Опілля – 2021” – у щирих та емоційних дописах її учасників у мережі “Facebook”, які подаю нижче (і з посиланням на оригінали дописів) та ілюструю експедиційними фотографіями.

доц. Андрій Вовчак

 

Людмила Зборовська (Lydmyla Zborovska)

5 липня 2021 року, див. допис на Facebook

Давно не була в експедиціях через клятий карантин. Але ось нарешті це сталось! Кілька місяців тому в стрічці новин трапився допис про капелу народних музик з села Стратин Рогатинського району. Здається, цей допис колись виклала на сторінці Музичної майстерні “Гурба” Христина Попович чи Анна Черноус, а поширила Ірина Федун з коментарем, що, мовляв, як добре було б поїхати туди в експедицію. Тож я одразу написала, що хочу туди! Тим більше, що ніколи не бувала у тих краях. Не знала, наскільки там цікавими будуть місцеві музики і чи взагалі щось збереглось з пісенного фольклору. Але бажання поїхати нарешті в село і щось таки записати після тривалої перерви в польових дослідженнях фольклору виявилось непереборним. Ще кілька ФБ-друзів відгукнулось на таку ідею. І усе це побачив головний призвідник цієї прекрасної авантюри – пан Ярослав Галай. Він впродовж усього періоду до самої експедиції тримав руку на пульсі: викладав на сторінці «Стратин – прекрасне село» дописи про свого діда – знаменитого на всю округу музиканта-мультиінструменталіста Миколу Макушака (він грав не лише на скрипці, а й на цимбалах, цитрі, мандоліні, духових інструментах) та його послідовників – стратинських музик. Цим підтримував нашу зацікавленість до майбутньої поїздки та постійно нагадував нам про наш намір побувати там чи у коментарях, чи у приватних повідомленнях. Зрештою, надіслав нам кошти для того, щоб ми могли туди поїхати.

Обставини склались якнайкраще і усі, хто насправді хотів поїхати, зібрались біля залізничного вокзалу і вирушили звичайним рейсовим автобусом до Рогатина, де одразу пересіли в сільський автобус, що прямував до Стратина. Вже в автобусі відчули, що експедиція буде вдалою. Деякі пасажири вже вели жваве обговорення щодо наших об’ємних рюкзаків і хтось спитав “Шо то за десант до нас їде?” Тут же почали наводитись контакти та записуватись номери телефонів місцевих співачок та музик. Вуйко з пакетом, у якому був кошачий корм, сказав, що він теж музИка. А на моє здивоване запитання, як же це в село везти магазинний корм для тварин, ми почули відповідь: «А наші пси і коти шо –гірші за Ваших?» Нам стало весело і ми зрозуміли, що з гумором тут все гаразд.

Експедиція наша складалась з шести осіб. Керівниками звичайно ж були науковці – етномузикологиня Ірина Федун та філолог Андрій Вовчак – справжні професіонали своєї справи. Крім них ще двійко студентів – Віктор Гук та Дарина Гулівата, ну і я разом зі своєю чудовою гостею з Дніпра – Марією Устенко (до речі, теж філологинею).

У селі на зупинці нас зустрічав скрипаль Микола Ралько. І провів одразу до клубу, де вже чекали ще двоє музик стратинської капели – Григорій Москаль та Катерина Проць. Ще з порога наш “десант” зустріли музикою – маршем, як і прийнято серед порядних музик вітати гостей. Неабияк потішила винахідливість музик: замість бубна чи бухала ритм вибивали на футлярі акордеона, і до того ж незвичним було те, що роль барабанщика виконувала жінка (нам пояснили, що бухало не встигли привезти з учорашнього весілля). Нас поселили у школі, що знаходилась неподалік . Тільки встигли покласти речі, знову повернулись до клубу, бо крім музик на нас ще чекали жінки, які нам розповідали і співали весільний обряд.

І нас просто накрила потужна хвиля музики, темпераменту, щирості та гумору, яка йшла від усіх, хто був вже на першому сеансі в клубі. Музики грали невпинно. Жінки охоче розповідали і ділились спогадами, а коли співали старовинних весільних пісень, то іноді доводилось навіть просити музик, щоб трішки відпочили для того, щоб почути спів акапельно і відчути манеру співу. Апогеєм стала поява сільської веселунки Катерини Ралько, яку в селі прозивають “Вітренчихою”. Давно не зустрічала людини, щоб у такому поважному віці (83 роки ) просто фонтанувала енергією, гумором та розкутістю. До того ж “Вітренчиха” володіє чудовим дзвінким і настільки гучним та пронизливо високим голосом, що сміливо могла б мабуть переспівати цілий хор. Усі жінки, що того дня співали і розповідали про весільні обряди та інші традиції у селі, виявились чудовими співачками, котрих не треба було довго просити щось розповісти, заспівати чи затанцювати під акомпанемент музик. Окремо хочеться відзначити пані Марію Галай-Макушак (маму Ярослава Галая), котра все життя пропрацювала у сільській бібліотеці і досі, у віці 86 років, має чудову пам’ять, і розповіді її були надзвичайно цікавими, змістовними та інформативними.

На другий день ми вже з самого ранку були готові йти записувати, слухати, фотографувати усе на своєму шляху. Бо й просто йдучи сільськими вуличками, часто зупинялись, щоб сфотографувати красу, яка тут була на кожному кроці. Чого варта була хоча б старезна столітня черешня, що росла біля школи на верху стародавнього валу.

Послухали цікаву розповідь про випікання весільного короваю від Катерини Готри, котра 40 років працювала завідувачкою клубу, а також відвідали домівки інших харизматичних, поважних стратинських жінок – Катерини Макушак (1932 р.н.), котра вразила нас своїми вишивками, та Катерини Ралько (“Вітренчихи”), що доповнила наші попередні записи спогадами про сільські весілля та обрядовими піснями.

Тим часом село вже встигла обійти чутка про фольклорний десант і до клубу з різного приводу заходили мешканці села подивитись і послухати гру музик та самим поспівати. Крім того ми були присутніми на репетиціях жіночого ансамблю та дитячого хору під керівництвом отця Дмитра Шиманського. А під вечір зайшов і лісник пан Василь, в котрого саме було день народження, і музики завзято привітали іменинника і влаштували йому таке собі своєрідне караоке під живий супровід. Пан Василь як відповідальний працівник лісу, мабуть, багато часу проводить на самоті серед тиші та дерев, тому, опинившись перед нами, вдячними слухачами, охоче взяв на себе місію вокаліста і під акомпанемент музик пригадав улюблені пісні з репертуару сільських музик. Словом – нам пощастило з різноманіттям форм і жанрів. Досі перед очима яскравий калейдоскоп – співів, танців та імпровізацій.

А третій день нашої експедиції ознаменувався поїздкою разом зі стратинськими музиками і жіночим фольклорним ансамблем та співачками із села Добринів на фестиваль «Чорна вишиванка», котрий щороку відбувається у цей час на хуторі Кулеби (Бережанщина, Тернопільска область). Цей фестиваль започаткував Роман Лопушанський на честь семи хоробрих повстанців, що загинули тут в бою з енкаведистами у 1941 році (ще до початку так званої Великої Вітчизняної війни). Дорогою до хутора Кулеби в автобусі жінки співали незліченну кількість пісень, багато з яких я ніколи не чула раніше. І особливо багато було повстанських пісень. Тут ці пісні знають усі – від малого до старого!

Не буду тут розповідати про фестиваль «Чорна вишиванка», – про це потрібно писати окремий великий допис. От тільки жаль, що ми, наприклад, у Львові, в Західній Україні, у сусідній області, майже не чули про цей непересічний фест, не кажучи вже про те, наскільки потрібно було б інформувати Велику Україну про цю подію. Виступи учасників, серед котрих були як і місцеві мешканці, так і приїжджі виконавці, а також пластуни і ветерани російсько-української війни, торкались наших сердець. Особливо вразила мати воїна, що загинув на Донбасі, пані Олена Крушельницька, з портретом сина в руках…

Коли повернулись з фестивалю до Стратина, на базу, – ніколи було й відпочити – нас одразу покликали до клубу на прощальний вечір, який спеціально організували для нас жителі села на чолі з чарівною старостиною Уляною Новосельською, Ігорем Чижем, Романом Галаєм та стратинськими музиками. Нас, як це заведено на святах у селі, зустріли урочистим маршем і радісними вигуками присутніх. Людей зібралось багато: від найменших діток, до найстарших берегинь Стратина. Посеред зали стояв довжелезний стіл, накритий пригощаннями. Ми наче потрапили на чиєсь весілля. Пожартували, що одружується Стратин з нами – учасниками експедиції. Бо за ці три дні ми так зріднились з його людьми, що, правду кажучи, зовсім не хотілось звідси їхати. Тепер можу з впевненістю сказати, що Стратин – місце сили! І не просто місце Сили, а у цьому селі, мабуть, є якийсь невидимий портал у світ музики, творчості і щастя!

Наша фольклорна мандрівка завершувалась і ми ще довго згадуватимемо усіх, хто так щедро ділився з нами усім – музикою, розповідями, добрим словом, смачнющими варениками (окрема подяка за це Ганні Бондарчук), сплетеними для нас віночками для Свята Божого тіла і ще багато-пребагато чим.

І наступного дня гостинний край не відпускав нас: по дорозі ми ще заїхали у село Добринів, де хоч і недовго були, але встигли записати весільний обряд, розповіді та пісні, дізнатись про цікавий місцевий звичай – випікання “долі” – обрядового весільного хліба, пофотографувати обладнану як музей світлицю у клубі і ще в кінці нашого маршруту – відвідати Музей Опілля у Рогатині на несподіване запрошення його працівників – пана Василя Сердюка і пана Романа Ясінського – справжніх подвижників та ентузіастів своєї справи. Думали, що зайдемо до музею на півгодинки, а пробули там майже чотири години, прослухавши цікавенну лекцію з історії Рогатина та навколишніх земель.

Втомлені, але наповнені враженнями, натхненням і радістю спілкування з такими дивовижними людьми, ми нарешті повернулись домів. Наче сусідня область і теж Опілля. А відчуття, ніби побували у паралельному світі чи на якомусь казковому острові зі своїми особливими звичаями. Вони неймовірно справжні. І тепер хочеться міряти цією міркою те, що здавалось таким важливим у цьому метушливому світі і звіряти це з тією істинною справжністю, що привідкрилась нам у Стратині. Дай же Боже для цих неймовірних людей усіх благ і щоб їхня земля, їхнє село не вилюдніло, а тішило усіх гостей своїми і малими, і молодими, і поважного віку мешканцями. І щоб не закривалась там школа, і щоб гуляли весілля до ранку, і щоб народжувалась малеча, і молодь не виїжджала закордон у пошуках кращої долі, а могла будувати своє щастя тут.

Величезна подяка усім-усім – і учасникам експедиції, і музикам, і поважним стратинським Берегиням, і тим, хто допоміг здійснити цю експедицію! Тепер тільки б вистачало часу зібраний матеріал переслухати, описати і систематизувати. І напишу по-секрету, що у нас після цієї мандрівки виникла цікава ідея. Але тсссс…!!! Поки що не розповідатиму!

До нових зустрічей, Стратине!

P.S. Насправді, ми не очікували такої насиченої експедиції і такого величезного об’єму фольклорного, етнографічного та історичного матеріалу, який тут вдалось зібрати. І мабуть, треба буде приїхати і записувати ще. Море вражень не лише від тих духовних, музичних скарбів, а й від навколишньої природи, від щедрості і гостинності мешканців.

 

Ірина Федун (Iryna Fedun)

7 липня 2021 року, див. допис на Facebook

Це була експедиція тотального везіння від першої до останньої хвилини, люди на Рогатинщині просто неймовірні та фольклор багатющий!

Стратин та Добринів – не просто прекрасні, а унікальні села Опілля! За чотири дні нашої фольклорної експедиції ми закохалися в цей край і його мешканців настільки, що досі не можемо отямитися від позитивних емоцій, які нас переповнюють! Таку концентрацію неймовірних талантів та гостинності могла породити лише особлива земля!

Поступово будемо викладати свої матеріали, зараз лише хочу щиро подякувати усім причетним до цієї поїздки – меценатам, організаторам, співакам і музикантам, танцюристам та оповідачам, усім, хто нас приймав і гостив:

• Ярослав Галай Yaroslav Galay – головний ініціатор та спонсор
• Ігор Чиж Igor Chizh
• Уляна Новосельська Ulyana Novoselska
• Микола Ралько
• Григорій Москаль
• Катерина Проць Катерина Проць
• Марія Галай
• Роман Галай
• Катерина Ралько
• Катерина Макушак
• Катерина Готра
• Василь Клемпоуз
• Надія Мельник
• Катерина Стіжак
• Ганна Боднарчук Ганна Боднарчук
• Ганна Струс
• Іванна Струс Іванна Струс
• лісничий Стратина Василь Гулій
• Катерина Луцишин Катерина Луцишин
• Дарія Розлуцька
• Катерина Кисіль
• Галина Федунь
• Галина Проць
• Ольга Лоїк
• Надія Федоришин
• Віра Бойко
• парох отець Дмитро Шиманський + діточки
• Василь Сердюк та Роман Ясінський із Рогатина (Історико-краєзнавчий музей “Опілля”)

Одразу перепрошую, якби раптом когось пропустила, тоді додавайте в коментарях!

І, звісно, дякую нашій чудовій команді збирачів фольклору (Андрій Вовчак, Людмила Зборовська, Марія Устенко, Дарина Гулівата, Віктор Гук) за гарну роботу!