Архівні фонди

Структурно документний фонд Фольклорного архіву КУФ організовано за однією схемою, яка випливає із закономірності постання архівних документів – фольклорних фіксацій. Закономірність ця об’єктивна: “на початку” кожної фольклорної фіксації як явища і документа стоїть польове дослідження фольклорної традиції. Під час польового дослідження дослідник чи група дослідників здійснюють пошуково-збирацьку роботу, що зокрема реалізується шляхом проведення так званих збирацьких сеансів . Під час збирацького сеансу дослідники за допомогою різноманітних технічних засобів виконують фіксації фольклорних явищ (фольклорних творів та їх численних контекстів: комунікативного, виконавського, побутового, обрядового, загальнокультурного та ін.).

Відповідно побудована і загальна схема організації архівних одиниць Фольклорного архіву КУФ:

Фонд – найвищий структурний рівень архіву, сукупність архівних документів, сформована з фольклорних матеріалів фольклористичних польових досліджень окремого типу (за організатором і формою проведення: наприклад, студентські фольклористичні практики у формі експедиційних виїздів; студентські фольклористичні практики стаціонарного типу за місцем проживання):

Серія – структурна одиниця архівного фонду, сукупність архівних документів, сформована з фольклорних матеріалів, зафіксованих під час окремого фольклористичного польового дослідження (наприклад, студентської фольклористичної практики) зусиллями усіх його учасників (наприклад, скерованих на практику в офіційному порядку студентів академічної групи і викладачів-керівників практики, а також волонтерів):

Справа – структурна одиниця серії, сукупність архівних документів, сформована з фольклорних матеріалів, зафіксованих під час окремого фольклористичного польового дослідження зусиллями окремого збирача або збирацької групи:

Одиниця зберігання архівних документів – структурна одиниця справи, сукупність документів – фіксацій окремого збирацького сеансу, виконаних за допомогою різноманітних технічних засобів. Одиниця зберігання – збирацький сеанс – є базовою одиницею організації, систематизації та обліку архівних документів у Фольклорному архіві КУФ:

Документ – найнижчий структурний рівень Фольклорного архіву КУФ, «найменша смислова неподільна архівна одиниця» – окрема фіксація збирацького сеансу, виконана за допомогою технічних засобів (фіксація звуку – аудіозапис; фіксація рухомих зображень – відеозапис; фіксація статичних зображень – фотографія) чи якимось іншим способом (запис словесного чи музичного тексту за допомогою літер і нот від руки).

(Вовчак Андрій. Особливості електронного архівування фольклорних матеріалів, 2015)

У фондах Фольклорного архіву КУФ згромаджено документи різних форматів фіксації фольклорної традиції: аудіодокументи, відеодокументи, фотодокументи, графічні і текстові документи на паперовій основі.

Звукові документи

Зважаючи на те, що Фольклорний архів КУФ є досить «молодою» архівною інституцією, наявні звукові документи представлені здебільшого новітніми носіями інформації. Таких раритетних носіїв звукозапису, як воскові валики, шелакові чи децелітові платівки, в архіві немає. Незначна частка звукових документів записана на магнітних стрічках (бобінах радянського виробництва «Свєма») – це 18 бобін із матеріалів діалектологічної експедиції Львівського університету 1964–1968 років. Дещо більшою є кількість магнітофонних касет (різного виробництва і типу): у фонді ЕК – 231 одиниця, з них 77 – записи студентських експедиційних практик 1980–1990-х років. Фонд ІЕК налічує близько 76 касет 1990–2000-х років (матеріал загалом неінвентаризований через відсутність належного приміщення). Основна ж маса звукових записів архіву – це новітні електронні документи, зафіксовані за допомогою цифрових звукозаписувальних пристроїв (диктофонів, рекордерів). Перші цифрові звукозаписи фольклору співробітники кафедри виконали у 2006 році, а з 2007 року кафедра забезпечує цифровими диктофонами студентські експедиційні практики.
Звуковими фіксаціями Фольклорного архіву КУФ охоплено найрізноманітніші явища українського фольклору (здебільшого з середовища селянського), які на сьогоднішній день побутують як в активній формі (у щоденному житті, обрядовості народу), так і пасивно (зберігаючись у пам’яті людей старшого покоління). Кількісно переважають твори пісенні, з-поміж них пісні календарно-обрядові (колядки, коляди, веснянки і гаївки) та родинно-обрядові (весільні ладканки, пісні і приспівки), пісні з особистого й родинного життя (любовні та родинно-побутові пісні і балади, колискові пісні), пісні історичні (козацькі, стрілецькі, повстанські). Прозовий фольклор репрезентований записами демонологічних оповідань, історичних переказів та оповідань (про повстанську боротьбу, переслідування і виселення українців у Сибір, депортації). Кількість звукових фіксацій інструментальної музики в архіві незначна. Більшість фольклорних творів у фондах ЕК та ІЕК (згідно з новою концепцією документування фольклору, започаткованою на кафедрі у 2004 році) записано із детальною аудіофіксацією їх традиційного побутового й обрядового контекстів, їх функціонування у процесі живого спілкування носіїв традиції (комунікативний контекст).

Візуальні документи

Відео- та фотодокументи Фольклорного архіву КУФ – це здебільшого цифрові фіксації (за винятком кількох десятків фотовідбитків), які співробітники і студенти кафедри почали системно здійснювати з 2007 року.
Об’єктами відеофіксації є фольклорні твори, народні звичаї та обряди у їх «живому» побутуванні серед народу (у «натуральному» контексті запису). Серед таких фіксацій – обрядовість західнобойківської «собані» (Турківський район Львівської області, 2008–2010 роки), обрядовість і фольклор новорічних обходів на Стрийщині (Львівська область, 2009 рік), обрядовість і фольклор «Трійці» на Західному Поліссі (обряд «водити Куста», поминальне голосіння на могилах; село Сварицевичі Рівненської області, 2010 рік), традиційний ляльковий вертеп «бетлейка» (Старосамбірщина Львівської області, 2011–2012 роки) та ін. Серед депонованих в архіві фотодокументів переважають фото респондентів; обрядових речей, атрибутів і моментів; побутових реалій; історико-культурних та етнографічних об’єктів; фотокопії старих фотографій з колекцій респондентів.

Текстові документи

Фольклорний архів КУФ зберігає велику кількість текстових документів у вигляді рукописних матеріалів (студентські фольклорні записи 1980-х – початку 2000-х років), машинописів (комп’ютерних видруків, записи з початку 2000-х років) та електронних файлів. Через відсутність власного приміщення співробітники архіву, на жаль, не можуть провести належну інвентаризацію й розміщення численних текстових документів з паперовою основою (рукописів і машинописів), що, зрештою, унеможливлює їх ефективне використання.
Наявні текстові документи істотно різняться способом представлення фольклорних явищ. З цього погляду можна виокремити дві виразні групи текстових матеріалів:
1) рукописні збірники текстів зафіксованих під час польових досліджень фольклорних творів (написані у так званих «загальних» зошитах; фольклорні твори, здебільшого пісенні, упорядковано за групами, циклами і жанрами; до кожного твору подано короткий «паспорт»). У матеріалах студентських практик 1990-х років поряд із рукописним збірником-зошитом у картонній папці зберігається також його копія на окремих непагінованих аркушах. Ці текстові документи, зрозуміло, є «вторинними» і постали на основі опрацювання первинних текстових записів фольклору у так званих «польових зошитах» або «чернетках», які для більшості учасників студентських практик 1980–1990-х років були єдиним засобом фіксації фольклорних творів. Однак «польові зошити» не входили до звітних матеріалів студентських практик, тому в архіві вони відсутні;
2) посеансова текстова документація фольклорно-етнографічних матеріалів, що була запроваджена на кафедрі 2004 року (для опрацювання та зберігання в електронному форматі, а також для видруку на папері). У своєму паперовому вигляді ця текстова документація упорядкована за практиками, у межах яких укладено картонні папки окремого збирача чи збирацької групи. У кожній такій папці зібрані так звані «м’які папки» проведених збирацьких сеансів, що містять паспортну та супровідну інформацію сеансу, словесну транскрипцію записаних під час сеансу фольклорно-етнографічних матеріалів. У папку збирача чи збирацької групи входять також звіт про практику, використовувані у 2004–2007 роках реєстраційні картки аудіозаписів (на магнітофонних касетах) та фотовідбитків (з 2007 року у зв’язку з переходом на цифрові формати ця інформація зберігається в електронних документах). З 2008 року через катастрофічну нестачу місця архів був змушений припинити видрук та зберігання на паперовій основі текстових матеріалів фонду ЕК, згодом також і фондів ІЕК та ОЕК. На сьогоднішній день усі нові надходження текстових документів за результатами студентських фольклористичних практик зберігаються в архіві лише в електронному форматі.

Фонд ЕК

(містить архівні документи, сформовані з фольклорних матеріалів студентських фольклористичних практик, які відбувалися у формі експедиційних виїздів студентів та викладачів філологічного факультету (з 1991 року – Кафедри української фольклористики) у визначені місцевості для польового дослідження фольклорної традиції)

Фонд ІЕК

(містить архівні документи, сформовані з фольклорних матеріалів студентських фольклористичних практик стаціонарного типу, які студенти проходили індивідуально за місцем проживання)

* На сьогодні Архів не має можливості технічно підраховувати тривалість задепонованих  відеофіксацій. Загалом же їхня частка у фондах Архіву поки що незначна, однак в останні роки спостерігаємо стійку тенденцію до збільшення кількості студентських фольклористичних відеозаписів.
** Кількість файлів “текстових фіксацій (транскрипцій)” фактично вказує на кількість збирацьких сеансів, задепонованих в Архіві.