З 2 жовтня 2025 року у Фольклорному архіві Кафедри української фольклористики триває важливий проєкт архівування так званого “старого паперового архіву” – зібрання фольклорних матеріалів, яке постало як результат збирацької праці студентів українського відділення філологічного факультету Львівського університету імені Івана Франка під час студентських фольклористичних практик, що проходили у 1960-1990-х роках у вигляді фольклористичних експедицій здебільшого на західноукраїнських теренах під керівництвом викладачів Кафедри української літератури, а з 1991 року – Кафедри української фольклористики філологічного факультету Львівського університету імені Івана Франка.
Архівування фольклорних матеріалів “старого архіву” проводять фахівці Лабораторії фольклористичних досліджень філологічного факультету магістри Марія Папіш та Оксана Шутка (за віддаленої консультативної підтримки доцента Кафедри української фольклористики військовослужбовця ЗСУ Андрія Вовчака).
Фотоілюстрація 1. Співробітники Лабораторії фольклористичних досліджень магістри Оксана Шутка та Марія Папіш архівують матеріали студентських фольклористичних експедицій 1960–1990-х років. Фольклорний архів КУФ. Львівський університет імені Івана Франка. м. Львів. 4 червня 2026 року.
Студентські фольклорні записи 1960–1990-х років складають найстарішу частину документного фонду Фольклорного архіву КУФ й очевидно вже віддавна вимагали свого упорядкування й належного поцінування. У жовтні 2025 року в Лабораторії склалися передумови, які дали змогу розпочати проєкт архівного опрацювання “старого архіву”, націлений на упорядкування документів, покращення умов їх зберігання, а також на відкриття користувацького доступу до матеріалів зібрання.
Склад і специфіка матеріалів студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років
Основу матеріалів “старого паперового архіву” складають напрацювання студентів-першокурсників українського відділення філологічного факультету Львівського університету імені Івана Франка, які записували фольклор у рамках фольклористичних експедиційних практик. Матеріали студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років представлені майже без винятку рукописними записами на паперових носіях. Лише серед документів кінця 1980-х – початку 1990-х було виявлено з десяток магнітофонних касет з аудіозаписами фольклору.
Фотоілюстрація 2. Зразки документів із зібрання матеріалів студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років. Фольклорний архів КУФ.
Під час фольклористичних експедиційних практик студенти-збирачі працювали поодинці або у складі невеликих збирацьких груп (з 2–3 осіб). Архівна папка (“справа”) з матеріалами фольклористичної практики одного студента-збирача чи збирацької групи студентів може містити такі різновиди архівних документів (носіїв): 1) “польові зошити”; 2) “фольклорні збірники”; 3) окремі аркуші паперу із фольклорними записами; 4) щоденники фольклористичної практики; 5) звіти про фольклористичну практику; 6) звукозаписи (аудіофіксації); 7) фотофіксації (фотовідбитки).
“Польові зошити”
Так звані “польові зошити” – це тонкі учнівські зошити (на 12 аркушів у клітинку чи лінійку з м’якою паперовою обкладинкою), у які студенти-збирачі від руки “простим олівцем” чи кульковою ручкою списували тексти фольклорних творів безпосередньо під час записування фольклору (у ході збирацьких сеансів). Зазвичай студент-збирач (чи збирацька група) на кожен робочий (збирацький) день експедиційної практики заводив окремий “польовий зошит”, який після завершення робочого дня здавав на огляд-перевірку керівникові практики.
Фотоілюстрація 3. Щоденник, звіт та “польові зошити” студентки ФЛУ–11 Галини Кліщун, учасниці студентської фольклористичної експедиційної практики у Камінь-Каширському та Любешівському районах Волинської області 6–19 липня 1986 року. Фольклорний архів КУФ.
“Польові зошити” студентів-збирачів – дуже цінні, оскільки це так звані “первинні” документи, які постали безпосередньо у моменті записування фольклору. Вони дають уявлення про реальний перебіг збирацької праці: умови та обставини фіксації фольклорної традиції, методику записування, уміння і навики конкретного збирача та ін. На жаль, “польові зошити” виявлені лише 18 % опрацьованих архівних папок (“справ”) з матеріалами студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років. Пояснити це можна тим, що не було чіткої вимоги здавати їх разом з іншими звітними матеріалами практики, тож вони здебільшого залишилися у студентів.
Фотоілюстрація 4. Сторінки “польового зошита” студентки ФЛУ–11 Галини Кліщун, учасниці студентської фольклористичної експедиційної практики у Камінь-Каширському та Любешівському районах Волинської області 6–19 липня 1986 року. Фольклорний архів КУФ.
“Фольклорні збірники”
Так звані “фольклорні збірники” – це товсті зошити (на 80–90 аркушів у клітинку чи лінійку з м’якою дерматиновою обкладинкою), у яких від руки кульковою ручкою списані тексти фольклорних творів. “Фольклорні збірники” – це умовна назва, якою у Фольклорному архіві КУФ позначаємо цей тип документів за їх змістом і формою. У тогочасних методичних матеріалах натрапляємо на назву “чистовий зошит з переписаними матеріалами” (див.: Фольклорна практика: Методичні вказівки та програма для студентів перших курсів філологічних факультетів та вчителів / Склали Т.О.Борисюк, І.О.Денисюк, І.Д.Остапик. Луцьк, 1986. С. 17).
Фотоілюстрація 5. Титульна сторінка “фольклорного збірника” студента групи ФЛУ–11 Василя Додя, учасника студентської фольклористичної експедиційної практики в Олевському районі Житомирської області 6–19 липня 1980 року. Фольклорний архів КУФ.
Фольклорні твори у збірниках упорядковані здебільшого за видово-жанрово-тематичним принципом у послідовності: календарно-обрядовий фольклор, звичаї та обряди; родинно-побутова поезія та обрядовість; епічні жанри; малі жанри; репертуари визначних виконавців (як це, для прикладу, було рекомендовано у методичному посібнику: Фольклорна практика: Методичні вказівки та програма для студентів перших курсів філологічних факультетів та вчителів / Склали Т.О.Борисюк, І.О.Денисюк, І.Д.Остапик. Луцьк, 1986. С. 21–22).
Фотоілюстрація 6. “Фольклорний збірник” (розкритий на розділі “Співанки”, ілюстрований) серед експедиційних матеріалів студентки 2 групи Дзвенислави Костюк, учасниці студентської фольклористичної експедиційної практики у Верховинському районі Івано-Франківської області 1–14 липня 1963 року. Фольклорний архів КУФ.
“Фольклорні збірники” є так званими вторинними документами. Тобто студенти-збирачі не записували фольклорні твори у “фольклорні збірники” безпосередньо під час проведення збирацьких сеансів, а упорядковували “фольклорні збірники” вже після завершення збирацької праці “у полі”, переписуючи тексти фольклорних творів зі своїх “польових зошитів” у “збірники”, попередньо згрупувавши твори за видово-жанрово-тематичним принципом.
Фотоілюстрація 7. “Фольклорний збірник” (ілюстрований) серед експедиційних матеріалів студента ФЛУ–11 С. О. Гусевик, учасника студентської фольклористичної експедиційної практики у Любомльському районі Волинської області 5–18 липня 1984 року. Фольклорний архів КУФ.
Упорядкування “фольклорних збірників” відбувалося наприкінці експедиційної практики (керівник практики міг визначити два-три завершальні дні для упорядкування зібраного матеріалу, яке у такому випадку відбувалося під його керівництвом) або вже після завершення експедиції (тоді студенти самостійно упорядковували зібраний матеріал вдома). “Фольклорні збірники” – найчисельніші серед збережених матеріалів студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років, тому вони є основними документами, навколо яких і за допомогою яких відбувається архівування матеріалів фольклористичних практик (зокрема упорядкування напрацювань одного студента-збирача чи збирацької групи студентів в одиницю архівних документів – “справу”).
Фотоілюстрація 8. Зміст “фольклорного збірника” студентки ФЛУ–11 Галини Кліщун, учасниці студентської фольклористичної експедиційної практики у Камінь-Каширському та Любешівському районах Волинської області 6–19 липня 1986 року. Фольклорний архів КУФ.
Окремі аркуші паперу із фольклорними записами
Окремі аркуші паперу із фольклорними записами – це аркуші старого радянського формату, близького за розмірами до А4. На одній стороні кожного аркуша кульковою ручкою від руки списано (рідше надруковано на друкарській машинці) текст одного фольклорного твору (з так званим “паспортом” – інформацією про фіксацію фольклорного твору, яка зазвичай містить 10 пунктів про виконавця, час і місце запису, збирача).
Фотоілюстрація 9. Окремі аркуші з фольклорними текстами (списаними від руки). Записи студента групи ФЛУ–13 О. М. Поради з села Голоби Ковельського району Волинської області. Студентська фольклористична експедиційна практика у Ковельському районі Волинської області 1–14 липня 1990 року. Фольклорний архів КУФ.
Окремі аркуші з фольклорними текстами також є вторинними документами, які постали у результаті опрацювання польових записів. Тексти, списані на окремих аркушах, повторюють тексти у “фольклорних збірниках” і фактично є їхньою робочою копією, призначеною для використання з навчальною та едиційною метою на кафедрі, яка проводила фольклористичні практики. Їх могли використовувати як ілюстративний матеріал у навчальному процесі, для укладання та видавання тематичних або географічних фольклорних збірників. Так, серед матеріалів студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років було виявлено кілька грубезних картонних папок (підписаних “Весільні пісні”, “Купальські пісні”, “Колядки”), кожна з яких містить аркуші з фольклорними текстами відповідного жанру. Окремі аркуші з текстами очевидно були вийняті з архівних папок (“справ”) збирачів різних фольклористичних практик, і це було зроблено, мабуть, у рамках підготовки якихось жанрових фольклорних збірників (на жаль, упорядник цих папок не залишив жодної інформації про свої наміри, принципи відбору та упорядкування матеріалу).
Фотоілюстрація 10. Окремі аркуші з фольклорними текстами (набраними на друкарській машинці). Записи студентів групи ФЛУ–11 О. В. Луків і Данути Мазурик зі сіл Задовже та Вичівка Рівненської області. Студентська фольклористична експедиційна практика у Зарічнянському районі Рівненській області 4–17 липня 1987 року. Фольклорний архів КУФ.
Щоденники фольклористичної практики
Щоденники фольклористичної практики – це тонкі учнівські зошити (на 12 аркушів у клітинку чи лінійку з м’якою паперовою обкладинкою), у які студенти-збирачі мали обов’язком щоденно занотовувати перебіг своєї збирацької роботи: обстановку й настроєву атмосферу фольклорного запису, ставлення виконавців до фольклору, їхні коментарі та оцінку виконуваних творів, народні визначення жанрів, ширші дані про респондентів (див.: Фольклорна практика: Методичні вказівки та програма для студентів перших курсів філологічних факультетів та вчителів / Склали Т.О.Борисюк, І.О.Денисюк, І.Д.Остапик. Луцьк, 1986. С. 18). У щоденниках натрапляємо на описи робочого дня студентів-збирачів, їхнього експедиційного побуту, інформацію про збирацькі маршрути, умови добирання до населених пунктів, пошук та знайомство з виконавцями. Також студенти охоче нотували враження від своїх зустрічей та комунікації з місцевими мешканцями, роздуми над цінністю та особливостями побутуванням традиційної культури, захоплення навколишньою природою.
Тогочасні методичні посібники для збирачів фольклору закликали студентів якісно нотувати у щоденнику події своєї збирацької праці, заохочуючи їх твердженням, що такий щоденник фольклориста “може мати таку цінність, як щоденники подорожників-етнографів, що вивчають й описують незнані племена” (див.: Фольклорна практика: Методичні вказівки та програма для студентів перших курсів філологічних факультетів та вчителів / Склали Т.О.Борисюк, І.О.Денисюк, І.Д.Остапик. Луцьк, 1986. С. 18). Щоденник також належав до обов’язкових документів, якими студент-збирач звітував про свою діяльність під час фольклористичної практики. Однак з незрозумілих поки що причин щоденники наявні лише у 13 % опрацьованих архівних папок (“справ”) з матеріалами студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років.
Фотоілюстрація 11. Експедиційний “щоденник” студентки групи ФЛУ–11 Галини Кліщун, учасниці студентської фольклористичної експедиційної практики у Камінь-Каширському та Любешівському районах Волинської області 6–19 липня 1986 року. Фольклорний архів КУФ.
Фотоілюстрація 12. Сторінки з експедиційного “щоденника” (із нотатками про перебіг перших днів експедиції: 7–8 липня 1986 року) студентки групи ФЛУ–11 Галини Кліщун, учасниці студентської фольклористичної експедиційної практики у Камінь-Каширському та Любешівському районах Волинської області 6–19 липня 1986 року. Фольклорний архів КУФ.
Звіти про фольклористичну практику
Звіти про фольклористичну практику – це тонкі учнівські зошити (на 12 аркушів у клітинку чи лінійку з м’якою паперовою обкладинкою) або кілька аркушів з таких зошитів, у яких студенти у стислій формі подавали загальну звітну інформацію про свою роботу (“збирацьку та ідейно-виховну”) під час фольклористичної практики. У звітах натрапляємо на інформацію про обстежені населені пункти, кількість зібраних творів (за жанрами), найбільш оригінальні мотиви, про заангажованість студентів у різних заходах під час практики (про їхню участь у культурно-просвітницьких екскурсіях, про організацію концертів, політінформацій та бесід для місцевого населення, про відвідування концертів місцевої художньої самодіяльності, допомогу колгоспу у сільськогосподарських роботах тощо). Звіти наявні лише у 5 % опрацьованих архівних папок (“справ”) з матеріалами студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років.
Фотоілюстрація 13. “Звіт за час проходження фольклорної практики” студентки групи ФЛУ–11 Галини Кліщун, учасниці студентської фольклористичної експедиційної практики у Камінь-Каширському та Любешівському районах Волинської області 6–19 липня 1986 року. Фольклорний архів КУФ.
Фотоілюстрація 14. “Звіт за час проходження фольклорної практики” студентки групи ФЛУ–11 Галини Кліщун, учасниці студентської фольклористичної експедиційної практики у Камінь-Каширському та Любешівському районах Волинської області 6–19 липня 1986 року. Фольклорний архів КУФ.
Звукозаписи (аудіофіксації)
Звукозаписи (аудіофіксації) у матеріалах студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років носії звукозапису, на жаль, трапляються дуже рідно. Лише серед документів кінця 1980-х – початку 1990-х було виявлено два десятки магнітофонних касет з аналоговими аудіозаписами фольклору. Це радянські магнітофонні аудіокасети формату компакт-касета (Compact Cassette) типу МК–60, здебільшого виробництва Шосткинського підприємства “Свема”. Зовнішньо касети збереглися у доброму стані. Касети як носії фольклорних записів були частково упорядковані (мабуть, це зробили самі студенти-збирачі), однак без якоїсь чіткої системи їх “паспортизації” та опису змісту записів. Деякі касети не підписані зовсім. Тож ці фольклорні звукозаписи ще чекають на своє опрацювання (оцифрування, ідентифікацію записів та упорядкування носіїв), яка буде проведене після повного упорядкування матеріалів студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років.
Фотоілюстрація 15. Магнітофонні касети із фольклорними записами учасників студентської фольклористичної експедиційної практики (студенти груп ФЛУ–11 і ФЛУ–12 І. Р. Галамай, М. В. Катульська, О. П. Козак, М. П. Коперсако, І. П. Кузик, І. В. Савчин, Г. І. Фуртак) у Ратнівському районі Волинської області 7 червня – 10 липня 1988 року. Фольклорний архів КУФ.
Серед причин такої малої кількості звукових фіксацій серед матеріалів студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років у першу чергу потрібно назвати брак звукозаписувальної апаратури, яка в період радянської окупації була вкрай низької якості, а також практично недоступною для студентів (дефіцитними були не лише магнітофони, але й касети та батарейки, мікрофони, запчастини для ремонту). Щоправда свого часу на Кафедрі української фольклористики було виявлено сім радянських портативних касетних магнітофонів “Карпати–205–1” (виробництва Прикарпатського радіозаводу, м. Івано-Франківськ), виготовлених у 1987 році і, можливо, десь тоді і придбаних філологічним факультетом для потреб фольклористичних практик. Можливо, за допомогою цих магнітофонів і були зроблені звукозаписи фольклору на магнітофонні касети під час студентської фольклористичної практики у Ратнівському районі Волинської області 7 червня – 10 липня 1988 року (див. фотоілюстрацію №16). Поява цих магнітофонів на Кафедрі мала би посприяти збільшенню частки звукових записів у студентських експедиційних матеріалах, однак незначна кількість збережених магнітофонних касет з того часу цього не підтверджує. Причиною мабуть стала низька технічна якість цих магнітофонів, наслідком чого вони швидко вийшли з ладу (жоден із них станом на сьогодні не працює, на упаковках 4 одиниць написано олівцем російською “нерабочий”).
Фотоілюстрація 16. Портативний касетний магнітофон “Карпати–205–1” (1987 року виготовлення). Фольклорний архів КУФ.
Недоступність звукозаписувальної техніки значною мірою була причиною невиробленості методик звукозапису. Тогочасні методичні посібники називали магнітофонний запис “майже ідеальною фіксацією фольклору” і закликали студентів “засвоїти техніку магнітофонного звукозапису”, але жодних методичних порад (організаційного чи технічного плану), як записувати фольклор за допомогою звукозаписувальної апаратури і як упорядковувати та зберігати звукові записи, не подавали (див., наприклад: Фольклорна практика: Методичні вказівки та програма для студентів перших курсів філологічних факультетів та вчителів / Склали Т.О.Борисюк, І.О.Денисюк, І.Д.Остапик. Луцьк, 1986. С. 8). Тож звукозапис у середовищі фольклористів-філологів тої доби переважно сприймався як допоміжний, факультативний, а не основний інструмент.
Фотофіксації (фотовідбитки)
Фотофіксації (фотовідбитки) теж вельми нечисленні документи серед матеріалів студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років. Це може видатися дещо дивним, оскільки відомо, що фотографування було справді масовим побутовим хобі у підрадянській Україні у 1970–1980-х роках (на цей час припадає максимальний розквіт фотоаматорства). Однак треба пам’ятати, що у той час були відсутні звичні наприкінці 1990-х – у 2000-х роках мережі швидкого друку фотовідбитків, тож фотографування не зводилося лише до уміння користуватися фотокамерою (вибрати об’єкт і вдалий ракурс, налаштувати камеру та натиснути кнопку затвору). Кожен фотограф був змушений самотужки проходити повний цикл створення фотографії. А це вимагало належних умов (фактично облаштування “домашньої фотолабораторії”), доступу до часто дефіцитних фотореактивів та фотопаперу. Відтак очевидно, що не кожен студент мав можливість та міг дозволити собі фотографування. Було це більше справою “любителів”. Також у тогочасних методичних посібниках зі збирацької праці фольклориста не натрапляємо на жодні рекомендації щодо фотографування реалій фольклорної традиції, народного побуту та обрядовості. Хіба переліки бажаних об’єктів: “А ще краще мати фотоапарат, яким можна виконати знімки виконавців пісень чи казок, сцени обрядів, фотографувати інтер’єри хат, архітектурні споруди тощо” (див., наприклад: Фольклорна практика: Методичні вказівки та програма для студентів перших курсів філологічних факультетів та вчителів / Склали Т.О.Борисюк, І.О.Денисюк, І.Д.Остапик. Луцьк, 1986. С. 9).
Тож виявлення у матеріалах студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років фотографій є справді цінною знахідкою для архівістів Фольклорного архіву КУФ. Серед таких знахідок – імпровізований “фотоальбом фольклорної практики”, уміщений у “фольклорному збірнику” студента групи ФЛУ–11 Василя Додя, учасника студентської фольклористичної експедиційної практики в Олевському районі Житомирської області 6–19 липня 1980 року. На фото, які мабуть зробив сам Василь Додь, зафіксовано цінні моменти перебігу студентської фольклористичної практики і зокрема мандрівку учасників експедиції до урочища “Лісова пісня” (урочище “Нечимне” неподалік села Скулин Ковельського району Волинської області, яке у дитинстві відвідала Леся Українка і враження від якого згодом лягли в основу її драми-феєрії “Лісова пісня”).
Фотоілюстрація 17. На шляху до урочища “Лісова пісня”. Фото з “фотоальбому фольклорної практики” студента групи ФЛУ–11 Василя Додя, учасника студентської фольклористичної експедиційної практики в Олевському районі Житомирської області 6–19 липня 1980 року.
Фотоілюстрація 18. Фото зліва: “Місце, до стояла хата діда Лева” (дядька Лева Скулинського), якого Леся Українка відвідала влітку 1884 року. Фото справа: Керівник експедиції доцент Іван Денисюк (крайній справа) розповідає студентам-учасникам експедиції про драму-феєрію Лесі Українки “Лісова пісня”. Фото з “фотоальбому фольклорної практики” студента групи ФЛУ–11 Василя Додя, учасника студентської фольклористичної експедиційної практики в Олевському районі Житомирської області 6–19 липня 1980 року.
Фотоілюстрація 19. Меморіальні місця на території урочища “Лісова пісня”. Фото з “фотоальбому фольклорної практики” студента групи ФЛУ–11 Василя Додя, учасника студентської фольклористичної експедиційної практики в Олевському районі Житомирської області 6–19 липня 1980 року.
Перебіг архівного упорядкування матеріалів студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років
Першим етапом у роботі над матеріалами студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років стало згромадження нормативної бази, необхідної для ідентифікації та опису матеріалів. У цьому питанні неоціненну допомогу проєкту надала магістр фольклористики Катерина Мигул, яка працює над дисертацією про фольклористичні польові дослідження Кафедри української фольклористики Львівського університету імені Івана Франка. У рамках своєї роботи Катерина Мигул вивчала документи Архіву Львівського університету й упорядкувала добірку наказів про студентські фольклористичні практики 1960–1965, 1968–1990 років. Накази ректора (чи проректора) про студентські фольклористичні практики дають змогу встановити засадничу інформацію про студентську практику, яка важлива для архівного упорядкування матеріалів практики: час та місце проведення, імена керівників та студентів-учасників практики.
Фотоілюстрація 20. Наказ ректора Львівського державного університеті імені Івана Франка про “учбово-виробничу практику по фольклору студентів І курсів відділу української мови і літератури філологічного факультету… з 29 червня по 20 липня 1960 року у Станіславській області (м. Жаб’їв)”. Керівники практики: старший викладач Ярослав Шуст, в.о. доцента Іван Денисюк. Це найдавніша відома сьогодні фольклористична практика студентів-україністів філологічного факультету Львівського університету імені Івана Франка. Матеріали цієї практики поки що виявити не вдалося.
Фотоілюстрація 21. Наказ ректора Львівського державного університеті імені Івана Франка про “фольклорну учбово-виробничу практику студентів філологічного факультету українського відділу” у м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області з 6 по 20 липня 1976 року. Керівники практики: доцент Іван Денисюк та асистент Михайло Гнатюк. Серед учасників практики – студент групи ФЛу–11 Василь Івашків, сьогоднішній завідувач Кафедри української фольклористики Львівського університету імені Івана Франка.
Далі розпочалася робота безпосередньо з архівними документами. Марія Папіш та Оксана Притула поступово (порціями) виймають матеріали студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років з архівних шаф, де вони розміщувалися хаотично й без жодного опису, сортують їх й фізично групують документи у відповідні архівні одиниці. Очевидно, що для такої роботи було б значно ефективніше одномоментно вийняти з архівних шаф увесь “старий архів”, розкласти й відсортувати всі його матеріали. Однак цьому перешкоджає брак місця у приміщенні Лабораторії фольклористичних досліджень.
Згідно з виробленими у Фольклорному архіві КУФ принципами організації фольклорних архівних документів матеріали студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років належать до архівного фонду ЕК (http://labs.lnu.edu.ua/folklore-studies/folklore-archives/collections/), що містить архівні документи, сформовані з фольклорних матеріалів студентських фольклористичних практик, які відбувалися у формі експедиційних виїздів студентів та викладачів філологічного факультету (з 1991 року – Кафедри української фольклористики) у визначені місцевості для польового дослідження фольклорної традиції. У межах фонду ЕК фольклорні фіксації усіх учасників однієї фольклористичної практики (студентів, викладачів, волонтерів; студенти можуть належати як до однієї академічної групи, так і до різних груп чи навіть курсів) об’єднані в архівну одиницю “серія”. У межах “серії” фольклорні матеріали, зібрані зусиллями одного збирача чи збирацької групи (2–3 особи), утворюють архівну одиницю “справа”. У випадку з матеріалами студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років, які представлені майже без винятку паперовими носіями, архівна одиниця “справа” має вигляд картонної папки із зав’язками, яка містить усі фольклорні та допоміжні матеріали, зібрані зусиллями одного збирача чи збирацької групи під час конкретної фольклористичної практики. Картонні папки-“справи” у межах “серії” укладають в алфавітному порядку за прізвищами збирачів.
Упорядкувавши таким робом якусь частину матеріалу “старого архіву”, архівісти переходять до упакування документів та їх архівного опису. Матеріали студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років зберігалися по-різному: якась частина матеріалів зберігалась консолідовано у картонних папках, натомість більшість “фольклорних збірників” 1960–1980-х років лежали окремо від інших матеріалів своїх “справ” без жодного упакування. Архівісти системно уніфіковують пакування архівних документів: усі матеріали студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років на паперових носіях упаковують за “справами” у картонні папки із зав’язками. Документи у папці “справи” складають уніфіковано у визначеному порядку.
Для кожної папки архівісти виготовляють титульний лист із основною інформацією про матеріали “справи”: тип польового дослідження, час і місце записування фольклорних матеріалів, відомості про збирачів та керівників польового дослідження. Зважаючи на особливості постання та сучасний стан матеріалів студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років, укладання титульного листка папки не є формальною справою, а елементом архівного описування “справи”, що вимагає уважного аналізу змісту фольклорних матеріалів та супутньої інформації про перебіг фольклористичної практики збирача (збирацької групи) – документоутворювача “справи”. Цей процес завершується створенням архівного шифру “справи”, який розміщують на титульному листі папки “справи”, а також наносять на основні документи у папці.
Фотоілюстрація 22. Архівна папка (“справа”) з упорядкованими експедиційними матеріалами студентки 2 групи Дзвенислави Костюк, учасниці студентської фольклористичної експедиційної практики у Верховинському районі Івано-Франківської області 1–14 липня 1963 року. Фольклорний архів КУФ.
Належно упорядковані та оформлені архівні папки (“справи”) архівісти укладають в “архівні шафи”. Для потреби упорядкування “старого паперового архіву” господарський відділ Університету влітку 2021 року (після багатолітніх наполягань Лабораторії фольклористичних досліджень) виготовив спеціальну об’ємну шафу (її умовно називаємо “архівна шафа №1”). Це, звісно, не спеціалізована архівна шафа для зберігання паперових носіїв, а звичайна корпусна шафа модульного типу з деревинно-стружкової плити (ДСП), однак її простір організовано для зручного розташування типових документів “старого паперового архіву” (зокрема картонних папок). Через відсутність в Лабораторії фольклористичних досліджень окремого приміщення для зберігання документів Фольклорного архіву КУФ, архівна шафа №1 сьогодні розміщена в кабінеті завідувача Кафедри української фольклористики. Для ефективного пошуку розміщених в архівній шафі архівних документів структурні елементи шафи (полиці) позначені відповідним кодом (“закодовані”). Для орієнтування у розташуванні “закодованих” полиць створено так звану “схему кодів” архівної шафи.
Фотоілюстрація 23. Полиці архівної шафи №1 з відповідними кодами. Фольклорний архів КУФ.
Станом на 17 червня 2026 року архівісти Лабораторії опрацювали й розмістили в архівній шафі №1 563 архівні папки (“справи”) і цим фактично вичерпали її простір. Це стало дещо прикрою несподіванкою. Були сподівання, що в архівній шафі №1 вдасться цілісно розмістити увесь комплекс матеріалів студентських фольклористичних експедиційних 1960–1990-х років. Тепер для продовження праці над упорядкуванням “старого паперового архіву” доведеться залучати інші шафи, які знаходять у кабінеті, менш пристосовані для розміщення матеріалу та менш зручні для користування ним (і теж “по вінця” наповнені ще не упорядкованими фольклорними матеріалами).
Брак архівного простору для наявних фізичних (паперових) документів, а також резервного простору для майбутніх надходжень, ставить гостро питання про необхідність надання Лабораторії фольклористичних досліджень окремого більш пристосованого приміщення для зберігання матеріалів Фольклорного архіву КУФ, а також приміщення для користувацького доступу до фізичних документів, якщо ми хочемо, щоб Фольклорний архів КУФ був не лише кунсткамерою, але став осередком активної праці та захоплення традиційною культурою.
Упорядкувавши архівну папку (“справу”) та розмістивши її в архівній шафі, архівісти вносять інформацію про матеріали “справи” у спеціальний реєстр архівних документів Фольклорного архіву КУФ. Цей реєстр (у вигляді електронної таблиці Microsoft Excel) призначений для ведення обліку архівних документів. Він акумулює загальну інформацію про матеріали “справи” (як її подано у титульному листі архівної папки: час і місце записування фольклорних матеріалів, відомості про збирачів та керівників польового дослідження), інформацію про наявні у “справі” документи та їх носії, а також вказівки про місцерозташування матеріалів “справи” в архівних шафах. Відтак у міру наповнення реєстр архівних документів “старого архіву” стає важливим засобом для орієнтування архівістів у матеріалах студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років. Належне реєстрування упорядкованих матеріалів допоможе також швидко відновити документні зв’язки для численних “осиротілих” документів. Цим сленговим терміном архівісти Фольклорного архіву КУФ називають документи, які через неналежні умови зберігання, кількаразові переїзди “старого архіву” у зв’язку зі змінами приміщень та ремонтами, свого часу втратили зв’язок з основним масивом матеріалів (випали зі своїх архівних папок, втратили титульні аркуші чи обкладинки з ідентифікаційною інформацією) й “загубилися” серед інших архівних матеріалів, і зараз зберігаються буквально “насипом” в окремих шафах архіву.
Реєстр архівних документів якийсь час буде виконувати функцію пошукового каталога для користувачів Фольклорного архіву КУФ, які за його допомогою зокрема зможуть зорієнтуватися у географії фольклорних записів, зроблених під час студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років.
У перспективі архівовані матеріали студентських фольклористичних практик 1960–1990-х років буде каталогізовано з використанням інструментарію Електронного каталога фонду ЕК Фольклорного архіву КУФ, який сьогодні дає можливість користувачам архіву провадити систематизацію та пошук інформації про деталізовану географію фольклорних записів, виконавців і записувачів фольклору, форми фіксації (електронні каталоги Фольклорного архіву КУФ можна завантажити для користування на сторінці Лабораторії фольклористичних досліджень: http://labs.lnu.edu.ua/folklore-studies/folklore-archives/catalogs/).
Марія Папіш, Оксана Шутка, Андрій Вовчак
Фотоілюстрації Оксани Шумейко (№1), Оксани Шутки (№2–19, 22–23), Катерини Мигул (№20–21).
06.07.2026