Основними завданнями Лабораторії є:

  • Пошук, збір та фіксація (за допомогою сучасних аудіовізуальних засобів) діалектного матеріалу;
  • Транскрибування діалектних записів за допомогою спеціальних графічних позначень та збереження їх у цифровому форматі на електронних носіях;
  • Формування електронної бази діалектних даних, що зробить їх доступними для дослідників та сприятиме введенню значного масиву матеріалу в наукових обіг;
  • Упорядкування, систематизація й архівування діалектних матеріалів;
  • Створення фонотеки, де діалектний звуковий матеріал зберігатиметься у вигляді сукупності аудіо- та відеозаписів діалектного мовлення. Така сукупність первинного діалектного матеріалу з погляду ефективного застосування в діалектологічних дослідженнях становить серйозну проблему, пов’язану із систематизацією й структуруванням текстів для роботи з ними. Розв’язати зазначену проблему  допоможуть сучасні комп’ютерні програми;
  • Забезпечення можливості автоматизованої роботи із текстовим діалектним матеріалом;
  • Застосування технічного та наукового потенціалу Лабораторії в навчальному процесі на лекційних та практичних заняттях з української діалектології. Це дасть змогу студентам-філологам набути навички запису й транскрибування діалектних текстів,  користуватися діалектологічним архівом катедри української мови імені професора Івана Ковалика у вільному доступі (у мережі Інтернет) для написання наукових праць. Робота студентів у сучасній Лабораторії допоможе поглибити теоретичні знання про систему діалектної мови, її територіальну диференціацію і передусім дасть можливість їм сприймати діалектні явища не як щось абстрактне, архаїчне, а як реальне, живе мовлення;
  • Реалізація діалектного фактажу в науковому дискурсі, що дасть можливість  вивчати українські діалекти в загальнослов’янському мовному контексті; аналізувати динамічні процеси в системі говорів української мови, опираючись на тексти; досліджувати матеріальну і духовну культуру діалектоносіїв в етнолінгвістичному аспекті; описувати нові процеси, які відбуваються у фонетиці, морфології, лексиці та синтаксисі сучасних українських говорів;
  • Пошук, збір та фіксація (за допомогою сучасних технічних засобів) онімного матеріалу;
  • Формування електронної бази власних назв різних типів, що зробить їх доступними для дослідників та сприятиме введенню значного масиву матеріалу в наукових обіг;
  • Упорядкування, систематизація й архівування онімного фактажу; забезпечення можливості автоматизованої роботи із текстовим діалектним матеріалом;
  • Застосування технічного та наукового потенціалу Лабораторії у навчальному процесі студентів-філологів;
  • Зібраний та систематизований онімний матеріал уможливить подальше дослідження власних назв не лише у традиційному лексико-семантичному аспекті, але й  на етнолінгвістичному, соціолінгвістичному, когнітивному тощо рівнях;
  • Електронна картотека сучасних онімів сприятиме розвиткові ономастики не лише на українському рівні, але в загальнослов’янському масштабі;
  • Перспективним для Лабораторії є опрацювання й історичної онімії (історичні карти, описи земель, метрик, інвентарів, шематизмів тощо);
  • Зібраний онімний фактаж дає можливість реалізуватися в наступному рівні ономастичних досліджень: ономастична лексикографія та ареалогія. Лабораторія у Львівському університеті імені Франка могла б стати провідним осередком картографуванням онімів різних типів. А це уможливило б залучення  українського онімного  матеріалу до  Загальнослов’янського ономастичного атласу.