Лабораторія музично-медієвістичних досліджень є науково-дослідною і навчально-методичною інституцією, структурним підрозділом Факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. Створена 30 червня 2023 року з метою поглиблення наукових досліджень в царині музичної медієвістики з подальшою інтеграцією у міжнародний науковий дискурс, а також задля формування тематичних медієвістичних матеріалів для навчальних курсів в межах гуманітарного циклу у Львівському університеті.
Заснування Лабораторії стало важливим етапом на шляху відновлення наукових пріоритетів кафедри музикології Львівського університету, заснованої відомим польським вченим Адольфом Хибінським у 1912 році. Кафедра розбудовувалася на засадах німецької системи організації музикологічної освіти, здобутої вченим в Мюнхенському університеті і базованої на особливій увазі до дослідження джерельних матеріялів. Це зумовило особливі зацікавлення вченого у сфері медієвістики і, в подальшому, сприяло вихованню цілого сузір’я музикологів європейського масштабу. На сучасному етапі методологічний підхід А. Хибінського суголосний пріоритетним засадам діяльності Лабораторії, а саме:
- створенню наукової бази для досліджень в царині української музичної медієвістики;
- поглибленому вивченню історії української музики на різних етапах її зв’язків із культурно-мистецькою спадщиною греко-візантійського та західноєвропейського ареалів;
- популяризації рукописних та стародрукованих джерел у цифровому форматі;
- формуванню електронної бібліотеки матеріалів медієвістичного ракурсу;
- публікації тематичних науково-дослідних і навчально-методичних праць;
- залученню студентів, аспірантів і молодих вчених до наукових та науково-дослідних робіт;
- інтеграції української медієвістики у міжнародний науковий дискурс.
Завдяки тісній співпраці з кафедрою музикознавства і хорового мистецтва ЛНУ ім. Івана Франка, результати наукових досліджень Лабораторії сприятимуть формуванню аудіовізуального архіву української сакральної монодії і духовного мистецтва різних епох. Це дозволить поширювати матеріяли архіву серед усіх зацікавлених у давній музиці, а також долучати до освітніх процесів на різних рівнях.
Все вищеперелічене сприятиме цілісному сприйняттю історії української музики, базованої на кращих зразках давніх культур, а також власних мистецьких трансформаціях.
Науковий спадок проф. Юрія Медведика:
бібліотека Лабораторії музично-медієвістичних досліджень
В жовтні 2023 року родина проф. Юрія Медведика подарувала Лабораторії музично-медієвістичних досліджень найцінніший скарб вченого – наукову бібліотеку і приватний архів.
Впродовж десятиліть науковець збирав всі доступні йому книжки, що слугували надійною опорою дослідницьких пошуків в царині музичної медієвістики, джерелознавства, кодикології, а також супутніх філологічних, історичних та культурологічних зацікавлень. Переглядаючи ряди книжок відчуваємо всю глибину думки вченого, який все своє життя на прикладі українських духовних пісень стверджував значимість української музики в європейському вимірі.
Наукових висот досяг Юрій Медведик завдяки ґрунтовній освіті, активній науковій та педагогічній діяльності, що сукупно проявилося у чисельних публікаціях.
Він є автором понад двохсот фахових статей, в основному присвячених українській і європейській музичній культурі, найвагоміші з яких опубліковані в 2015 році у збірці Ad fontes: З історії української музики XVII – початку ХХ ст.: Вибрані статті, матеріали, рецензії. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2015. 618 с. Окремим досягненням вченого став ряд важливих монографій, зміст яких сконцентрований довкола висвітлення чисельних градацій функціонування жанру духовної пісні в українській культурі.
- Пісні до Почаївської Богородиці / Факсиміле співаника. Транскрипція і коментар. Львів: Місіонар, 2000. 148 с.;
- Українська духовна пісня XVII–XVIIІ століть. Львів: Видавництво УКУ, 2006. 323 с.;
- Історія української музики духовнопісенна (кантова) творчість XVII – XVIII ст. Дрогобич: Ред.-вид. відділ ДДПУ ім. І. Франка, 2011. 132 с.;
- Історія української музики: «Почаївський Богогласник» – видатна пам’ятка української культури доби Бароко. Дрогобич: Ред.-вид. відділ ДДПУ ім. І. Франка, 2015. 72 с.;
- Pěsni blagogovějnyja (1790/91). Eine Sammlung geistlicher Lieder aus der Ukraine. Bd. 1: Facsimile. Bd. 2: Darstellung. Köln-Weimar-Wien: Böhlau, 2016 (=Bausteine zur Slavischen Philologie und Kulturgeschichte B; 30). 1043 p. (у співпраці з Hans Rothe).
Остання монографія Юрія Медведика була опублікована вже посмертно і стала для нас символічним заповітом: Духовна пісня в Україні. Витоки, розвиток, жанри. Львів: Вид-во УКУ, 2023. 324 с.
Важливо, що наукові дослідження Юрія Медведика проходили в активній співпраці з міжнародними колегами, а його праці написані словацькою, польською, англійською й німецькою мовами. Багатолітній доробок вченого приніс йому визнання й авторитет в науковому світі далеко за межами Україні, що сприяло поширенню правдивої інформації про джерела, особливості і значимість української духовнопісенної культури у Східній Європі XVIII cтоліття. Відтак найбільшим досягненням праці Юрія Медведика стало відродження недооціненого і призабутого жанру духовної пісні, цінність якої виходить далеко за межі одних лише музикологічних студій. Відтак цей безмежний простір залишається відкритим для подальших культурологічних, філологічних та історичних досліджень.