Завершилася діалектологічно-ономастична практика, яка проходила на філологічному факультеті на базі Лабораторії діалектологічних та ономастичних студій. Цього року вона відзначилася масштабністю охоплення та високою науковою цінністю зібраного польового матеріалу. За підсумками експедицій студенти уклали систематизований джерельний каталог, який містить 130 папок з автентичними матеріалами. Отримані дані поєднують у собі авдіо- та відеозаписи, а також ґрунтовні фіксації регіональної мікротопонімії (4740 одиниць!).
До польового дослідження було залучено респондентів різних вікових категорій, освітніх рівнів та соціальних груп. Зібраний масив джерел охоплює значну територію України та репрезентує більшість її історико-етнографічних регіонів із помітним переважанням західноукраїнського ареалу. Найбільшу кількість матеріалів зафіксовано на теренах Львівської області, яка представлена найщільнішою мережею дослідницьких пунктів. Загалом же діалектну та мікротопонімну базу зібрано в Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Хмельницькій, Чернігівській, Житомирській, Вінницькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Херсонській, Запорізькій та Харківській областях.
Окремої уваги заслуговують польові записи з територій, що зазнали безпосереднього впливу бойових дій. Надзвичайно цінними є свідчення з Херсонської, Запорізької та Луганської областей, отримані від інформаторів, які вимушено проживають в інших регіонах.
Сучасний воєнний досвід задокументовано крізь призму спогадів про обстріли, руйнування та долі людей. Історична пам’ять респондентів береже свідчення про події Другої світової війни, визвольні змагання та діяльність ОУН-УПА. Усні наративи містять унікальні факти про радянські репресії, примусові депортації українців та переслідування греко-католицької церкви. Важливе місце посідають ретроспективні розповіді про пережиті трагедії Голодомору 1932–1933 років та повоєнного голоду.
У студентських записах зафіксовано архаїчні звичаї зимового, весняно-літнього та осіннього циклів календарної обрядовості, а також зібрано матеріали про родинні обряди, особливості народної архітектури, давні ремесла, солеварство, виноробство та традиції виготовлення сиру. Чимало діалектних текстів присвячено народній медицині, знахарству, цілющим травам та регіональним демонологічним переказам.
Тож діалектний та мікротопонімний матеріал, який зібрали студенти у 2026 році, слугуватиме вагомою базою для подальших наукових студій з діалектології та ономастики.
Враження студентів:
Цьогорічна діалектологічно-ономастична практика стала для мене повноцінною науковою експедицією. Поїхав до селища Міжгірʼя Хустського району Закарпатської області. Були певні побоювання, бо сам я родом з міста Запоріжжя. І говори таких віддалених населених пунктів, звісно, відрізняються. Але це був незабутній досвід. Я помітив дуже багато цікавих мовних особливостей у говорах різних людей, дізнався історію Міжгірʼя і записав унікальні назви обʼєктів селища. Люди були дуже щирими та відкритими до спілкування. Так що всі мої побоювання були даремними. Ця літня практика запамʼятається мені на все життя. Тож вивчаймо говори української мови, бо це невичерпна скарбниця цікавих фактів!
Кирило Томілін, ФЛУ-31
У ході діалектологічно-ономастичної практики ми засвоїли набуті знання на курсі «Українська діалектологія» про риси, притаманні тим чи іншим говорам, специфіку функціонування говорів в Україні. Цікаво було особисто почути певний говір наживо, а також його історію. Вдалося виокремити чимало фонетичних, морфологічних та синтаксичних рис, що збереглися у діалектному мовленні по сьогодні.
Я зібрала діалектний матеріал та мікротопоніми в селі Свірж Львівського району Львівської області. Унаслідок примусової депортації українців із Польщі до УРСР чимало лемків опинилося на території Львівської області у селі Свірж. Однією із таких сімей стали сімʼя Гибузів. Мені вдалося записати лемківський говір та виявити чимало його особливостей на фонетичному, морфологічному та синтаксичному рівнях, почути місцеві легенди та історію життя після примусового виселення з рідної землі.
Ольга Колб, ФЛО-31
Мені випала чудова нагода записувати діалектологічно-ономастичну практику в курортному селищі Славсько Стрийського району Львівської області. Для мене ця поїздка була справжньою маленькою експедицією, адже раніше я зовсім не знала респондентку, з якою мала працювати. Заздалегідь сконтактувавши з працівниками Славської селищної ради та знаючи адресу, я приїхала на потрібне подвір’я, де мене зустріла пані Віра. Зустріч залишила дуже приємні враження, адже перед записом респондентка влаштувала для мене справжню гостину просто на подвір’ї – на гойдалці, звідки відкривався неймовірний вид на гори. У такій невимушеній атмосфері пані Віра розповідала багато цікавого про своє життя, сім’ю, місцеві звичаї та традиції, зокрема про особливості святкування весіль та інших свят. Особливо цікаво було слухати її особисті історії про сім’ю, депортацію батьків та життя в Славську, адже про такі речі не прочитаєш у звичайних книжках.
Уже під час запису було помітно, що респондентка говорить бойківським говором, а під час транскрибування я змогла зафіксувати чимало цікавих діалектних особливостей. Найцікавішими для мене виявилися лексичні особливості, адже саме через місцеві слова добре відчувається своєрідність мовлення цього краю. Не менш захопливою була й ономастична частина практики, адже пані Віра розповіла мені багато місцевих назв, зокрема топонімів, та пояснила, звідки вони походять і з чим пов’язані. Мене дуже здивувало, наскільки багато різних назв може бути навіть у такому невеликому селищі та скільки історій може стояти за кожною з них. Цікаво було не просто записувати ці назви, а й слухати пояснення респондентки, адже разом із ними зберігається пам’ять про людей, місцевість та події минулого.
Під час практики я зрозуміла, що діалектологічні та ономастичні матеріали тісно пов’язані між собою, бо через мову й назви можна краще пізнати культуру та історію певного краю. Особливо цінним для мене було те, що багато діалектних слів і місцевих назв зберігаються в родині респондентки та передаються дітям і онукам. Ця практика дала мені можливість не лише застосувати отримані на заняттях знання, а й поспілкуватися з цікавою людиною та почути живу історію свого краю. Загалом поїздка у Славсько залишила в мене дуже теплі спогади й показала, що за звичайними словами та назвами місцевостей може ховатися ціла історія.
Зоряна Шрубківська, ФЛУ-34
Діалектний і мікротопонімний матеріал було зібрано в селі Брусилів Чернігівського району Чернігівської області. Інформатором став Лимар Микола Семенович – очільник місцевого будинку культури, зацікавлений у збереженні історії й традиції регіону. Пан Микола також «уболіває за українську мову» й натхненно грає на баяні.
Актуальність цієї роботи зумовлена розташуванням села, адже Чернігівщина територіально межує з ворогом, який перманентно намагається посіяти хаос та розбрат межи людьми – убити й загарбати. Варто зазначити, що довготривале перебування Брусилова в складі радянського союзу залишило на ньому вʼїдливі сліди, які, однак, нелегко прибрати. Проте навіть одна людина може посприяти знебарвленню червоних зірочок на обеліску, який можна побачити з лівого боку, вʼїжджаючи до села.
Зафіксовані в Брусилові особливості мови та культури спілкування допомогли краще зрозуміти населений пункт та виокремити мовленнєві риси, характерні для східнополіського (лівобережнополіського) говору північної групи північного наріччя.
Анастасія Очеретько, ФЛУ-32
Робота з інформаторами, запис живого мовлення та збір матеріалу чудово дозволили на практиці проаналізувати специфіку місцевого говору. Загалом, процес збору інформації був результативним і дав мені чітке розуміння того, як функціонують діалектні та онімні одиниці в природному середовищі.
Водночас маю пропозицію щодо звітної частини, зокрема розділу, присвяченого історії досліджуваного населеного пункту. На мою думку, подання розлогого історичного нарису варто переглянути. Вважаю, що такий об’ємний текст зміщує фокус із лінгвістичного дослідження на краєзнавче. Тому пропоную замінити розповідну історію села на чітку паспортизацію населеного пункту, що містила би ключові дані, які важливі саме для проходження практики.
Юлія Човник, ФЛУ-33
Під час захисту діалектологічно-ономастичної практики ми представили результати проведеної роботи зі збору та опрацювання діалектного матеріалу. Розповіли про населений пункт, у якому проводили дослідження, та особливості місцевої говірки. Особливу увагу звернули на зібрані лексичні, фонетичні й граматичні особливості мовлення місцевих жителів. Під час захисту обговорили труднощі, які виникали під час роботи, та цікаві мовні явища, зафіксовані від інформантів. Було дуже цікаво почути результати досліджень своїх одногрупників. Загалом, захист дав змогу підсумувати результати практики та краще зрозуміти особливості діалектного мовлення й важливість його збереження і цінності для сучасного покоління.
Ірина Полупан, ФЛО-32
Під час діалектологічно-ономастичної практики я змогла закріпити свої знання з курсу «Українська діалектологія». Мені було дуже цікаво почути живий говір та дізнатися більше про його особливості.
Я збирала матеріали у своєму рідному селі Річиця Вараського району Рівненської області, де поширений середньополіський говір. Під час практики мені вдалося записати особливості місцевого мовлення, зокрема на фонетичному, морфологічному та лексичному рівнях. Я зібрала місцеві назви частин села, вулиць та урочищ.
Окремо було цікаво дізнатися історію Річиці. Перша письмова згадка про село датується 1545 роком. Також вдалося дізнатися про життя села в різні історичні періоди, розвиток школи, традиції, побут.
Особливо цінним було спілкування з моєю кореспонденткою, а також рідною бабусею, Палій Олександрою Серафимівною, якій 94 роки. Вона є найстарішою людиною в селі і носієм найбільшого багажу знань. Завдяки її спогадам я змогла не лише почути місцеву говірку, а й дізнатися багато цікавого про минуле села та взаємостосунки людей і нечистої сили.
Практика була для мене цікавою, адже дала можливість дізнатися історію рідного краю та краще зрозуміти особливості середньополіського говору.
Анелія Мишківська, ФЛУ-31
